Постановка проблеми. Страусове яйце відноситься до нестійкої фізико-хімічної системи через особливості своєї будови та неоднакового розподілу хімічних речовин в структурних компонентах. Так як внутрішній вміст яйця не повністю ізольований від навколишнього середовища, то знаходячись під його впливом воно зазнає постійних змін, ступінь яких в значній мірі залежить від зовнішніх факторів, особливо температури та вологості, а також тривалості їх впливу [9].

Як відомо, через 4-5 год. після овуляції яйцеклітини, у разі її запліднення, розпочинається процес розвитку ембріона, який триває перші 20 год. до знесення яйця. Клітини в цей період діляться і збираються в групи, із яких формуються окремі органи і тканини. Цей процес називається гаструляцією. Яйця з ембріонами на останній стадії гаструли більш стійкі до зберігання, в порівняні з ембріонами, що не досягли цієї стадії [4].

Після знесення яйце потрапляє в умови нижчої температури і охолоджується, в зв’язку з цим, призупиняється ембріональний розвиток. Однак ця перерва в розвитку не означає повного припинення життєвих процесів. Стан ембріона в цей період нагадує анабіотичний, з надзвичайно уповільненим обміном речовин [7].

За тривалого зберігання яєць, навіть в належних умовах, білок розріджується, вода з нього переміщується у жовток, його форма змінюється, а оболонка розривається. Водночас порушується структура щільного шару білка, що зумовлює велику рухливість жовтка, який спливає, стикається з підшкаралупною оболонкою і механічно травмується. Однією з діагностичних ознак загибелі ембріонів при інкубації яєць, які довго зберігалися, є аморфоз – зародок у вигляді безформної грудки темно-сірого кольору розміщується на внутрішній поверхні підшкаралупної оболонки. При цьому нерідко помітні сліди крові.

Старіння яйцеклітини супроводжується розпушенням бластодерми, збільшенням міжклітинних проміжків і проникненням гранул жовтка між клітинами, а також різними аномаліями у формуванні зародкових листків і посиленням росту позазародкової частини бластодерми на шкоду утворенню зародкових тканин.

При зберіганні яєць понад 20 днів відзначають бластодермальний аморфоз (загибель зародка в першу добу інкубації – помітні безладні тяжі по оболонці жовтка з групою пухирців);

бластомоподібні розростання бластодерми (загибель у першу добу інкубації – у бластодиску відсутні поділ на зони опаку і пеліциду) [2].

При загибелі в першу чи другу добу інкубації в бластодиску відсутній поділ на зони або спостерігаються аномалії в утворенні судинного поля.

Дроблення зародкового диска починається в яйцепроводі після овуляції яйцеклітини. Під час знесення яйця бластодерма перебуває в стадії гаструли, початку утворення ектодерми і ентодерми. У період гаструли яйце міститься в умовах температури тіла несучки і не має повітряної камери. Після знесення яйце вистигає і формується повітряна камера, яка забезпечує надходження кисню до яйцеклітини.

У процесі зберігання зародок не розвивається, проте відзначається поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Яйця можна тримати до інкубування кілька днів без загрози зниження виводимості. Тривала перерва з моменту знесення до початку інкубування негативно позначається на розвитку зародка. Якщо взяти за норму термін зберігання в 5 днів з моменту знесення, то виводимість з повноцінних інкубаційних курячих яєць становитиме 85,7 % при зберіганні протягом 15-ти днів – 73, 5; 20-ти – 47, 25-ти – 6%.

Під час тривалого зберігання білок, що мав лужну реакцію, поступово окислюється і його рН наближується до рН жовтка. Тому інкубування яєць, які довго зберігалися, не створює оптимальних умов для формування під зародкової рідини. У процесі зберігання яєць відбувається втрата води внаслідок випаровування через пори і дифузії в жовток, шаруватість жовтка порушується, зменшується вміст каталази і лізоциму. Жовткова оболонка через дифузію води втрачає еластичність, розтягується. У зародковому диску відбуваються незворотні зміни, спостерігається розпад ядер (каріорексис).

У яєць, які довго зберігались, шкаралупа стає блискучою, сильно збільшується повітряна камера, жовток через ослаблення градинок не займає центрального положення. У розбитих і вилитих на рівну поверхню яйцях помітні порушення компактності структури білка, він розпливається по поверхні, знижуються показники індексу білка і жовтка.

Інкубування «старих» яєць призводить до підвищення хибної незаплідненості, тобто загибель зародка відбувається на ранніх стадіях ембріогенезу. Бластодерма збільшується в розмірах, має нерівні краї, з’являється підзародкова рідина. Спостерігається затримка в ембріогенезі, слабко диференціюється хорда, головний відросток, кількість пар сомітів зменшується до 3-4. Ембріон відстає в розвитку на початку і в наступні дні інкубації, виведення, зазвичай розтягнуте, з’являється слабкий молодняк. У загиблих у перші дні інкубації ембріонів спостерігається бластодермальний кістоз, неправильна закладка і диференціація головного відростка, внутрішніх органів, що призводить до каліцтв.

Процес старіння бластодерми супроводжується зміною диференціації клітин, цитолізом і каріолізисом клітин, порушенням мітозу, безформним розростанням клітин, що називається бластоматозом. Від тривалого зберігання яєць затримується ріст і розвиток зародка [1].

Беручи до уваги, що більшість страусових ферм в Україні має невелике поголів’я батьківського стада, необхідно певний час зберігати отримані від них інкубаційні яйця, для забезпечення партії потрібної величини. Таким чином, питання щодо оптимального терміну зберігання страусових яєць має як теоретичне, так і практичне значення.

Стан вивчення проблеми.
Інкубація страусових яєць має значно коротшу історію, ніж у основних видів сільськогосподарської птиці, адже одомашнення страусів почалося лише 250 років тому [8]. В зв’язку з морфологічними особливостями страусових яєць, процес їх інкубації потребує детального вивчення та подальшого удосконалення. Так як страусівництво є нетрадиційним і порівняно новим напрямом птахівництва в Україні, не було знайдено праць вітчизняних вчених, які б стосувалися інкубації страусових яєць, а поодинокі статті здебільшого мають не фаховий або рекламний характер. Що ж стосується зарубіжних публікацій, то роботи лише кількох авторів були присвячені питанням інкубування страусових яєць, та зокрема ембріональному розвитку страусів. Тому опрацьовуючи отримані в наших дослідах дані ми спиралися на теоретичні аспекти, що стосуються ембріонального розвитку основних видів сільськогосподарської птиці.

Матеріал і методика досліджень. Досліди проводили в умовах племінної страусової ферми АТЗТ «Агро-Союз» Дніпропетровської області. Перед закладкою на інкубацію страусові яйця були продезинфіковані за прийнятою в господарстві методикою, а потім зберігалися на яйцесховищі до початку інкубування від 1 до 7 діб. Всього було досліджено 22 партії яєць, в кожній партії яйця було розділено на групи в залежності від терміну зберігання. Інкубацію яєць проводили в інкубаторах “Victoria” італійського виробництва за режимом, рекомендованим їх виробником [10]. Враховували такі показники, як ембріональна життєздатність страусів, виводимість яєць та вивід страусенят.

Результати досліджень. В таблиці 1 наведені результати досліду з визначення виводимості та інших показників інкубування яєць страусів залежно від терміну їх зберігання в яйцесховищі. Як відомо, яйця страусів рекомендується зберігати за температури 12-18 ºС, в середньому 15 ºС і відносній вологості від 70 до 75% [3].

Встановлено, що заплідненість страусових яєць коливається в межах 70-74 % і в середньому складає 71,6 %.

Таблиця 1 – Вплив терміну зберігання яєць страусів на результати їх інкубації

Ембріональна смертність страусів за періодами інкубації (рис. 1) має загальну тенденцію – високий її рівень на ранніх етапах розвитку – до 14 доби інкубації (5,49-7,59 %). Однак, починаючи з 15 доби він знижується і до кінця ембріонального розвитку знаходиться на рівні 0,33-3,70 %. В той же час, як відомо, ембріони інших видів птиці гинуть переважно на останніх стадіях розвитку, при цьому спостерігається тенденція до збільшення їх смертності із збільшенням терміну інкубації.

Виявлено, що страуси мали високий відсоток інфікованих яєць, так званих «тумаків» (яєць, які містять колонії патогенних або умовно патогенних грибів) – 0,45-1,43 %. Ця вада характерна також для яєць водоплавної птиці, кількість яких не повинна перевищувати 0,5 % [6]. У страусів це можна пояснити тим, що яйця мають велику кількість (16-35) розгалужених багатоканальних пор і не мають кутикули, тому вони дуже вразливі мікроорганізмами.

Рис. 1 – Ембріональна смертності страусів за періодами інкубації

Кількість ембріонів завмерлих до 14 доби інкубації при 1-добовому зберіганні яєць становила 5,89±0,879 %, при 2-добову зберіганні підвищилась на 1,7 %, однак при 3- і 4-добовому зберіганні значно знизилась до 5,49±0,817 і 5,55±0,939 % відповідно, тобто на 2,1 % (Р<0,95). За 5-добового терміну зберігання смертність ембріонів підвищилась до 7,25±0,944 % (на 1,7 %) з дещо нижчими показниками при 5- і 6-добовому терміну зберігання, 6,44±1,146 і 6,67±1,022 % відповідно, тобто на 0,81 та 0,23 %.

До 21 доби інкубації життєздатність ембріонів значно підвищилась і при 1-добовому терміну зберігання смертність складала 1,77±0,536 %, при 2-добовому зберіганні підвищилась на 1,1 %. Однак при 3- 4- 5- добовому зберіганні яєць показник знизився і тримався в межах 1,40-1,97 %, при 7-добовому зберіганні смертність знову підвищилась на 1,13 %.

Кількість ембріонів загиблих в період з 21 до 28 добу при 1-, 5- та 7-добовому зберіганні яєць не перевищує 1 %, при 3-, 4- та 6- добовому зберіганні яєць має незначні підвищення і коливається в межах 1,02-1,31 %. Найвищий показник смертності в цей період спостерігався при зберіганні яєць впродовж 2 діб.

До 35 доби інкубації ембріональна смертність суттєво підвищилась в порівнянні з попереднім періодом. Найвищими були показники смертності при 3-, 6- та 7 добовому зберіганні яєць – 1,44-1,69 %, спостерігалось деяке підвищення при 1-, 4- та 5-добовому зберіганні яєць – від 2,06 до 2,64 %. Найнижча ембріональна життєздатність в період з 28 до 35 доби була відмічена при 2-добовому зберіганні – 3,70±1,562 %, що на 2,26 % (Р<0,95) вище в порівнянні з найнижчим показником смертності в цей період. Слід відзначити, що найвища життєздатність ембріонів страусів до 35 доби інкубації була відмічена при 7-добовому зберіганні яєць.

Наступний етап інкубації є важливим в розвитку ембріонів, так як на 39 добі яйця перекладають у вивідну шафу інкубатора. Життєздатність ембріонів в цей проміжок часу знизилась в порівнянні з попереднім періодом. Так, найнижчі показники смертності ембріонів спостерігались при 1-, 4- та 5 добовому зберіганні яєць і коливались в межах 0,33-0,9 %. Дещо вища смертності ембріонів спостерігалась при 3-, 6- та 7-добовому зберіганні

– 1,28-1,88 %. Найнижча життєздатність була відмічена при 2-добовому зберіганні яєць – 3,07±1,709 %, що на 2,74 % (Р<0,95) вище в порівнянні з найменшим показником по цьому періоді, відміченому при 4-добовому зберіганні яєць.

Кількість «задохликів» (ембріони, що не вивелись з яєць) значно вища ніж смертність в попередній період (з 35 по 39 доби). Найнижча смертність ембріонів страусів спостерігалась при 3-, 4- та 6-добовому зберіганні яєць – 1,31-1,52 %, деяке підвищення було відмічене при 1-, 5- та 7-добовому зберіганні яєць – 2,21-2,85 %. Найвищий показник смертності був, як і в попередній період, при 2-добовому зберіганні яєць – 3,41 %, що на 2,1 % вище ніж найменший показник в цей період (при 6-добовому зберіганні).

Незважаючи на певні коливання смертності страусів в період ембріогенезу в залежності від терміну зберігання яєць до інкубації, основним показником, що характеризує ембріональну життєздатність, є загальний рівень ембріональної смертності, незалежно від періоду інкубації. Наведена діаграма (рис. 2) яскраво демонструє, що найвища ембріональна життєздатність була відмічена при 3- та 4-добовому терміну зберігання яєць, з показниками ембріональної смертності 13 та 12,5 % відповідно. Найвищий показник загальної ембріональної смертності спостерігався при 2-добовому зберіганні яєць і сягав 22,8 %, що майже в половину (на 10,3 %) переважає смертність при 4-добовому зберіганні яєць.

Рис. 2 – Загальний рівень ембріональної смертності страусів

Основним показником, який найбільш об’єктивно характеризує результати інкубації є виводимості яєць. Ця величина, як відомо, не залежить від рівня заплідненості яєць і залежить лише від життєздатності ембріонів, що розвиваються в яйцях.

Нашими дослідженнями встановлено, що найвища виводимість яєць спостерігалась при зберіганні яєць впродовж 3-4 діб – 80,58-80,73 %, а найнижчий показник відмічався при 2-добовомову зберіганні яєць – 76,59 %, тобто на 4,14 % менше (табл. 1, рис. 3). Для порівняння зазначимо, що виводимість яєць у основних видів сільськогосподарської птиці становить: кури – 85-92 %, гуси – 80-90 %, індики та цесарки – 80-85 % [5]. Отже, при інкубації страусових яєць було одержано досить високі результати інкубації за цим показником.

Рис. 3 – Виводимість яєць страусів

Низьку ембріональну життєздатність страусів при зберіганні яєць більше 4 діб можна пояснити так званим «старінням яєць». Що стосується низької ембріональної життєздатності та низьких результатів інкубації страусових яєць при 1- та 2-добовому зберіганні яєць, то ця особливість потребує подальших детальних досліджень.

Висновки та пропозиції

1. Встановлено, що оптимальним терміном зберігання яєць страусів до інкубації, за якого спостерігалась найвища ембріональна життєздатність та виводимість яєць, є 3-4 доби.

2. Визначено загальну тенденцію до зниження ембріональної життєздатності страусів після 4 діб зберігання яєць, що пов’язано з «старінням» яєць.

3. Визначено, що найнижча ембріональна життєздатність страусів та низькі результати інкубації відзначалась при 2-добовому зберіганні яєць.

Перспективи подальших досліджень. Низька ембріональна життєздатність страусів при короткостроковому зберіганні яєць (1-2 доби) та різке підвищення ембріональної смертності на всіх етапах періоду інкубації при 2-добовому зберіганні яєць (в 2 рази) потребує подальшого детального вивчення процесів розвитку страусів в період ембріогенезу.

1. Бессарабов Б. Щоб не зашкодити ембріонам необхідно запобігати змінам біофізичного стану колоїдного середовища інкубаційних яєць при тривалому транспортуванні/ Бесарабов Б., Садчиков С.// Тваринництво України, 2006. – №11/12. – С.38-39.
2. Бессарабов Б. Ф. Инкубация яиц с основами эмбриологии сельскохозяйственной птицы / Б. Ф. Бессарабов. – М.: Колос, 2006. – 240с.
3. Захарченко А. Особенности инкубации яиц африканских страусов / А. Захарченко // Материалы Междунар. конференции по развитию промышленного страусоводства, Днепропетровск, 30 июня – 3 июля 2005 г. – Днепропетровск : АОЗТ “Агро-Союз”, 2005. – С. 87-97.
4. Карлсон Б. Основы эмбриологии по Пэттену / Б. Карлсон. – М.: «Мир», Т. 1.- 1983. – 357с.
5. Методы биологического контроля в инкубации / [Прокудина Н.А., Артеменко А.Б., Огурцова Н.С.]. – Борки: Інститут птицеводства УААН, 2006. – 210 с.
6. Орлов М. В. Биологический контроль в инкубации/ М.В. Орлов. – М.: Россельхозиздат, 1987. – 224с.
7. Третьяков Н.П. Инкубация с основами эмбриологии / Третьяков Н.П., Бессарабок Б.Ф., Крок Г.С. – М.: Колос. – 1978. – С. 139-158.
8. Deeming D.C. Ostrich. Biology, breeding end diseases/ D. C. Deeming. – United Kingdom, Manchester university, 1999. – 342 p.
9. Deeming D.C. Ratite egg incubation, a practical quide / D.C. Deeming / Ratite Conference, High Wycombe, UK, 1997. – 171 p.
10. James Finger. A Guide to the theory and practice of ostrich incubation / James Finger. – Australia, Victoria: Published by Bellsouth PTY LTD, 1994. – 68 p.

Все статьи автора «Осадчая Юлия Васильевна»